Zarząd sukcesyjny to rozwiązanie stworzone specjalnie dla przedsiębiorców wpisanych do CEIDG. Jest ono szeroko wykorzystywane. Według danych ze źródeł oficjalnych na dzień 21 czerwca br. funkcje pełniło 3277 zarządców sukcesyjnych, a do owego dnia od momentu wejścia w życie ustawy o zarządzie sukcesyjnym powołano ich ponad 80 tys.
Wypada więc wyjaśnić z czego wynika atrakcyjność tej instytucji. Otóż kluczowa jest tu ustawowa definicja pojęcia „przedsiębiorstwa w spadku”, które zarządca sukcesyjny ma prowadzić. Według art. 2 ustawy jest to całość mienia przeznaczonego do prowadzenia działalności gospodarczej, a więc również udział małżonka spadkodawcy w przedsiębiorstwie. To istotnie odróżnia zarząd sukcesyjny od wykonawcy testamentu. Wykonawca testamentu ma kompetencje zarządcze ograniczone do spadku, czyli do udziału spadkodawcy w przedsiębiorstwie. Tymczasem zarząd sukcesyjny powoduje, że małżonek spadkodawcy nie ma kompetencji zarządczych, dopóki zarząd sukcesyjny trwa. Jest to ważne, gdyż nawet jeśli przedsiębiorcą był wyłącznie spadkodawca, to – jeśli nie zawarto odpowiedniej intercyzy – przedsiębiorstwo jako masa majątkowa i tak może wchodzić w skład majątku wspólnego małżonków. Wówczas w skład spadku wchodzi tylko udział (połowa) w tym przedsiębiorstwie, a zatem po śmierci przedsiębiorcy – wdowiec lub wdowa może mieć kompetencje zarządcze, chyba że ustanowiono zarząd sukcesyjny. Jeśli jednak przedsiębiorca prowadził działalność w ramach spółki cywilnej, to udział w spółce nie mógł wchodzić do majątku wspólnego.
Co ważne, zarząd sukcesyjny może być ustanowiony zarówno przed śmiercią przedsiębiorcy, jak i po jego śmierci. W tym drugim przypadku prawo głosu mają oczywiście spadkobiercy, ale także wdowiec/wdowa mająca udział w przedsiębiorstwie. Ważne, aby osoby te miały łącznie więcej niż 85% udziałów w przedsiębiorstwie. Muszą zrobić to w ciągu 2 miesięcy od dnia śmierci przedsiębiorcy, zachowując przy tym formę aktu notarialnego.
W każdym przypadku proces planowania sukcesji warto przeprowadzić we współpracy z radcą prawnym.
===========
Управління в порядку спадкоємства — це рішення, створене спеціально для підприємців, зареєстрованих у CEIDG. Він широко використовується. За даними з офіційних джерел, станом на 21 червня цього року свої функції виконували 3277 адміністраторів спадкоємності, і до того дня з моменту набуття чинності Закону про управління спадкоємністю було призначено понад 80 тисяч із них.
Тому доречно пояснити, що робить цю установу привабливою. Ключове тут — це законодавче визначення терміну «підприємство у спадкування», яке має керувати адміністратор спадкоємства. Відповідно до статті 2 Закону, це все майно, призначене для ведення бізнесу, а отже, і частка подружжя заповідача у підприємстві. Це суттєво відрізняє адміністрацію спадкування від виконавця заповіту. Виконавець заповіту має управлінські повноваження, обмежені спадщиною, тобто часткою заповідача в підприємстві. Тим часом адміністрування спадкування означає, що подружжя заповідача не має управлінських повноважень, доки триває управління спадкоємцією. Це важливо, адже навіть якщо лише підприємець був заповітачем, якщо не укладено відповідного шлюбного договору, підприємство як майновий комплекс може, незважаючи на це, залишатися частиною спільного майна подружжя. У такому випадку спадщина включає лише частку (половину) у цьому підприємстві, і тому після смерті підприємця вдівець або вдова можуть мати управлінські повноваження, якщо не створено адміністратора спадкоємства. Однак, якщо підприємець вів бізнес у рамках цивільного партнерства, частка товариства не могла бути включена до спільного майна подружжя.
Важливо, що адміністратор спадкоємства може бути створени як до смерті підприємця, так і після його смерті. У другому випадку спадкоємці, звісно, мають право голосу, а також вдівець, який має частку в компанії. Важливо, щоб ці люди володіли понад 85% акцій компанії. Вони повинні зробити це протягом 2 місяців з дати смерті підприємця, зберігаючи форму нотаріального акту.
У будь-якому випадку, варто провести процес планування спадкоємства у співпраці з правовим радником.
